Massage

бається.
З найдавніших часів масаж був частиною лікарського мистецтва. У Китаї його використовували для лікування ревматичних болів, вивихів, зняття втоми. Роблячи масаж, китайці розтирали руками все тіло, ніжно стискаючи м'язи і виробляючи особливі посмикування в зчленуваннях.
У Стародавній Індії вперше поєднали парові лазні з масажем. При масажі в бані на розжарені залізні плити лили воду, яка, випаровуючись, проникала в шкіру. Коли тіло людини досить увлажнялось, його розтягували на підлозі, і двоє слуг, по одному з кожної сторони, з різною силою стискали розслаблені м'язи кінцівок, а потім масажували живіт і груди. Після цього масажованого перевертали і робили масаж на задній поверхні тіла.
Як в Індії, так і в Китаї масаж виконувався священнослужителями. Крім того, в цих країнах були створені школи, в яких навчали прийомам масажу.
Робили примітивний масаж і в країнах Америки та Африки. Тубільці при багатьох хворобах застосовували найпростіші масажні прийоми. Відомий був масаж і в Стародавньому Єгипті, Абіссінії, Лівії, Нубії.
В Єгипті масаж поєднували з впливом лазні. Розпарених людини розтирали, розтягували, м'яли, тиснули на всілякі лади. Масажували всі суглоби. Спочатку масажували людини спереду, потім ззаду і з боків. Окремо масажували руки: їх згинали, розтягували різні суглоби всієї руки, потім кожного пальця окремо, потім переходили на передпліччя, плече, груди, спину, згинаючи їх у різні сторони.
Ассирійці, перси, єгиптяни не тільки були знайомі з масажем, але і застосовували його з лікувальною метою.
В «Одіссеї» Гомера розповідається про те, як Цирцея в лазні вмощуються Одіссея маслами і розтирала його мазями, а жінки розминали тіла воїнів перед битвами.
В Стародавньому Римі, як у свій час в Китаї та Індії, були відкриті школи масажу. Їх заснували грецькі лікарі - Асклепіад і його учні. Асклепіад ділив масаж на сухій і з маслами, сильний і слабкий, короткочасний і тривалий.
У римських лазнях (термах) масаж застосовувався широко - там були кімнати, спеціально призначені для нього. Перед масажем римляни робили ряд гімнастичних вправ. Після цього все тіло массировалось і натиралось маслами. Завдяки римлянам масаж став частиною системи військового та фізичного виховання.
Дуже широко лазні та масаж застосовувалися в Туреччині та Персії. Школа східного масажу відрізнялася від школи Стародавньої Греції та Риму. Відмінність полягала в тому, що турки масажували подібно єгиптянам і африканцям: розтирали і тиснули пальцями, перетирали тканини. Масаж робився в лазнях, для чого виділялася окрема суха і нагріта кімната. Фахівці східного масажу працювали руками і ногами, приділяючи основну увагу розтирань і рухів у суглобах.
У Древній Русі застосовувалися загартовуючі процедури і масаж. До них ставилися поколачивания, розтирання віником, активні рухи. У стародавніх слов'ян ця форма масажу називалася «хвощением», вона описана в літописах. Слов'яни при ревматичних болях та при травмах розтирали суглоби і розминали м'язи та інші частини тіла. Вони при цьому втирали мазі, приготовані на основі різних трав і коріння. Вимившісь, вони переходили в сильно нагріту парову кімнату, і там банщик шмагав їх березовим віником, попередньо розпареним в гарячій воді, потім розтирав їх, потім окатывал по черзі кількома відрами теплої і холодної води все тіло з голови до ніг.
У 1780 році з'явилося твір знаменитого французького клініциста Клемана Жозефа Тіссо «Медична та хірургічна гімнастика». У цій роботі він наводить численні дані про те, наскільки ефективним опинявся масаж, застосовуваний у гімнастиці та хірургії. Він писав, що «рух може часто замінити різні ліки, але жодні ліки не замінить рух». Самим дієвим прийомом масажу він вважав розтирання, рекомендуючи два способи: сухе і вологе. При цьому детально описував методику проведення прийомів: «Якщо щоранку, лежачи в ліжку на спині і трохи піднявши зігнуті в колінах ноги, розтирати собі шлунок і живіт шматком фланелі, то цим збільшуються перистальтичні рухи у всіх кишках черевної порожнини... Якщо труть все тіло, сприяють випаровуванню і кровообігу. Стародавні, які знали всю вигоду розтирання, вживали його не тільки як лікарський засіб, воно було, так би мовити, їх повсякденним засобом для збереження здоров'я».
Методичне обґрунтування лікувального масажу дав засновник «шведської системи гімнастики Генріх Лінг (1776 - 1839 рр.). Пропагувати масаж він став після того, як сам переконався в його ефективності. Отримавши поранення в битві плечового суглоба, осложнившееся порушенням рухливості руки, Лінг зайнявся фехтуванням і почав постійно застосовувати масаж. Через деякий час функції руки практично відновилися. Натхненний тим, що відбувається з ним, Лінг став розробляти методи гімнастики і масажу. Після численних досліджень він опублікував наукову працю «Загальні основи гімнастики», в якому писав, що «масаж є складовою частиною всіляких видів руху, надають свій благотворний вплив на людський організм». Також Лінг надавав велике значення масажу в системі лікарської гімнастики. Він вважав масаж дуже ефективним засобом у боротьбі з втомою, підкреслював його лікувальну дію при рухових розладах, що виникають в результаті травм, а також при хірургічних захворюваннях і хворобах внутрішніх органів.
З часом масаж і лікувальна гімнастика починають використовуватися на всіх континентах. У XIX столітті у Франції, Німеччині, Англії та інших країнах з'являються численні праці про масаж і про результати його застосування при лікуванні різних хвороб. Цьому сприяє розвиток таких наук, як біологія, анатомія, фізіологія.
До XIX століття не було наукового обгрунтування масажу, і тільки у 1870-х роках в Європі і в Росії, з'явилися перші клінічні і експериментальні роботи по масажу. У них були описані прийоми масажу, розроблені рекомендації для його проведення, чітко обмовлялися всі свідчення і протипоказання.
Особливо швидко починає розвиватися спортивний масаж. На Олімпійських іграх в Парижі в 1900 році американці використовували масаж при підготовці спортсменів до змагань. А в 1912 році шведи і фіни вже мали у складі олімпійської команди штатних масажистів.